ТИПІЗАЦІЯ ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ІСТОРИЧНОЇ ЗАБУДОВИ ЛЬВОВА – ОСНОВА ПРОГНОЗУВАННЯ СТІЙКОСТІ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ

Анотація

У статті охарактеризовано інженерно-геологічні умови, здійснено інженерно-геологічну типізацію центральної частини міста Львова. Центральна частина міста Львова – це музей архітектури під відкритим небом, що входить до переліку об’єктів усесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Проте понад 70% розташованих тут будівель і споруд, що мають історичну цінність, характеризуються різним ступенем ушкодження, а окремі з них зазнали повного руйнування. Геологічне середовище є основою підвалин архітектурних пам’яток. Зміна стану й властивостей геологічного середовища в часі під впливом природних і техногенних чинників призводить до деформації будівель і часто повного їх руйнування. У сфері впливу історико-архітектурних пам’яток залягає строкатий за літологічним складом і властивостями комплекс ґрунтів, який містить техногенні відклади (культурний шар), відклади четвертинної системи, неогену та верхньої крейди. Ґрунтовий масив, що є підґрунтям фундаментів, складається з порід високої, середньої й низької несучої здатності. Високою несучою здатністю характеризуються мергелі, мергелисті глини, неогенові, четвертинні делювіальні та алювіальні піски. Середню несучу здатність мають заплавні суглинки й делювіальні супіски. До порід із низькою несучою здатністю зараховано «слабкі» алювіально-болотні заторфовані ґрунти, торфи й техногенні накопичення. Класифікаційними ознаками під час інженерно-геологічної типізації центру Львова є рельєф, будова геологічного розрізу, потужність техногенних і заторфованих ґрунтів, літологічний склад порід, гідрогеологічні умови, сучасні морфодинамічні процеси. Досліджувана територія в структурі геологічного середовища міста Львова розглядається як інженерно-геологічний район Полтвинської улоговини. У її межах виділено два підрайони: днище улоговини та схили. За будовою геологічного розрізу в межах кожного підрайону виділено ділянки дво-, три-, чотири-, п’яти- й багатошарової будови.