ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА ОЦІНКА СТАНУ УРИЦЬКИХ СКЕЛЬ

Анотація

У статті подано комплексну інженерно-геологічну характеристику Урицьких скель, оцінено їхній стан. Встановлено, що це ерозійний останець відкладів ямненської світи раннього палеогену, що перебуває під впливом широкого спектра агентів звітрювання, які постійно змінюють його стан і стійкість, що створює загрози для туристів. Породи Урицьких скель за літологічним складом представлені гравелітами, дрібно- та середньозернистими, кварцовими пісковиками з домішкою гравійного матеріалу та відносно однорідними дрібно- та середньозернистими кварцовими пісковиками практично без домішок. Частинки породи переважно погано сортовані середнього та низького ступеня обкатаності, складені здебільшого кварцовими зернами з незначною домішкою глауконіту, слюди і рудних мінералів. У породах переважає специфічний цемент – типу стиснення, який зумовлює досить високу закриту пористість і низьку водопоглинальну здатність. Щільність порід змінюється в досить широкому діапазоні – від 2,06 до 2,30 г/см3. Найменші за абсолютною величиною значення притаманні найбільш звітрілим відмінам порід, зі зменшенням ступеня звітрілості щільність суттєво зростає. Пористість досліджуваних порід є досить високою – 13–22%. Пори переважно закриті. Пересічне співвідношення відкритих і закритих пор 1:3. Водопоглинання різних літологічних відмін змінюється від 4 до 9% і характеризує їх як маловодопоглинальні, що може свідчити про досить високу стійкість порід до впливу агентів фізичного звітрювання. Міцнісні характеристики порід (тимчасовий опір на одновісне стиснення) змінюються в надзвичайно широкому діапазоні – від 0,3 до 22,3 МПа. Загалом, породи характеризуються високими значеннями показника міцності, який пересічно становить 10,8 МПа. Провідну роль у формуванні стійкості породного масиву відіграє його тріщинуватість і постійне зростання ступеня звітрілості. За комплексом ознак тут виділено такі їх генетичні типи: тектонічні тріщини; тріщини нашарування та первинної окремості; тріщини бортового відпору; тріщини звітрювання. Високий ступінь враженості скельного масиву полігенетичною системою тріщин суттєво знижує його стійкість і потребує корегування туристичних маршрутів, а в найбільш небезпечних місцях – встановлення застережних вказівників.