ФРАКЦІЙНА СТРУКТУРА І МІНЕРАЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРУБОУЛАМКОВИХ ВІДКЛАДІВ – МОЖЛИВИХ КОЛЕКТОРІВ АЛМАЗУ У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА. Ч. 2. УСІВСЬКА ДІЛЯНКА

Анотація

Усівську ділянку площею 48 км2 виділили у верхів’ях рік Червонка й Кованка (вододільна частина Овруцької височини) геологи Житомирської ГРЕ для розшуків порід лужно-ультраосновного складу. Підставою для цього стали виявлені висококонтрастні потоки розсіяння піропу (у 20–30 разів більші від фонових) і наявність локальних слабко магнітних аномалій ізометричної, ледь витягнутої форми та “післяовруцьких” дайок. У межах ділянки виконано розшукове буріння з відбиранням штуфних проб, а також пройдено низку шурфів з відбиранням великооб’ємних проб. Метою наших досліджень було визначення генезису порід і літолого-фаціальних особливостей локалізації алмазу та його супутників для виявлення ознак лужно-ультраосновного магматизму. Вивчали головно утворення глинистого горизонту потужністю 18 м, який залягає над кварцито-пісковиками товкачівської світи у південній частині Усівської ділянки. Гранулометричний аналіз порід (піски, місцями слабко зцементовані до пісковиків, та глини, що містять різну кількість гравійно-галькового матеріалу) засвідчив, що від- клади верхів і низів розрізу формувалися за умов високої динамічної активності транспортувального потоку, а такі умови вірогідні в разі формування руслового алювію з переходом до заплавних алювіальних фацій і/або пролювіальних утворень. Висока динамічна активність середовища осадонагромадження зумовила участь у ньому матеріалу як ближніх, так і дальніх джерел знесення. Глинисті осади середньої частини розрізу формувалися, вочевидь, під час загасання активності потоку, отже, у нагромадженні осадів брав участь головно матеріал джерел, розташованих поблизу. Вміст важкої фракції у вивчених породах украй нерівномірний: у низах розрізу – найменший (130 г/т), до глибини 8 м – 240–260, ще вище – до 782 г/т, а у верхньому метровому шарі піску досягає 4 кг/т. Різниться і гранулометричний склад важкої фракції: вміст гравійного і крупнозернистого матеріалу в низах розрізу становить ~ 25 %, до глибини 8 м він стрибкоподібно зростає до 45 %, а у верхах розрізу нищівно малий – до 5 %. За результатами вивчення великооб’ємних проб визначено, що вміст важкої фракції розміром 0,2– 1,0 мм сильно варіює як за розрізом однойменних порід, так і за площею їхнього розвитку, тобто в межах окремих магнітних аномалій. У всіх літологічних відмінах порід важкі фракції на 50–70 % складені матеріалом, що має розмір 0,20–0,25 мм. Мінеральний склад важкої фракції достатньо одноманітний: у фракції > 0,5 мм це, головно, ільменіт, гранат, турмалін, ставроліт, гідроксиди заліза, трапляються пірит, лейкоксен і уламки порід. З глибини 1 м з’являються гідроксиди заліза, а в інтервалі 11–13 м вони становлять 94 % від маси важкої фракції класу 0,5–1,0 мм. У дрібніших класах вияв- лено також топаз, кіаніт, рутил і циркон. Серед вивчених зерен піропу переважають дрібні (–0,5 мм) зерна зі слідами інтенсивного механічного впливу. Тому найвірогідніше, що основна маса піропу надійшла у відклади глинистого горизонту Усівської ділянки або після тривалого транспортування з первинних джерел, або після неодноразового перевідкладення з давніших проміжних колекторів. За складом піроп відповідає мінералу лерцолітового парагенезису. Досліджені шпінеліди зіставні з хромітом стратиформних ультрабазитів, алюмохромітом із включень у кімберлітових трубках Якутії, алюмомагнетитом і герцинітом. Різний характер розподілу за класами крупності суми стійких мінералів і коефіцієнта гравітаційного нагромадження у пробах верхньої, середньої і нижньої частин розрізу свідчить про те, що відкладання матеріалу в кожній із частин відбувалося за дещо різних динамічних умов середовища осадонагромадження. Для окремих літологічних відмін порід чітко визначено дві різнорозмірні мінеральні асоціації: крупнозернисту ставроліт-ільменіт-гранатову та дрібнішу турмалін-топаз-ільменіт-ставролітову. Статистичне опрацюван- ня наявних мінералогічних результатів за матеріалами великооб’ємного опробування за- свідчило, що всі виділені мінеральні асоціації належать до так званого п’ятого шліхо- мінералогічного типу (за В. Афанасьєвим), який відповідає малоперспективним розшуковим умовам. На підставі комплексного вивчення типоморфних особливостей парагенетичних супутників алмазу з’ясовано, що в нашому випадку наявний матеріал неалмазоносної фації, який зазнав тривалого транспортування й неодноразового перевідкладання. Зроблено висновок про надходження окремих кластогенних мінералів із джерел, по-різному віддалених від місця їхнього захоронення. Мінералогічних ознак магматичних джерел лужно-ультраосновного складу не виявлено, а наявні в осадових відкладах рідкісні зерна піроксену зіставні з піроксенами порід кристалічної основи.