ХАРАКТЕРИСТИКА ВЗІРЦІВ ПОРІД, ВІДІБРАНИХ З ЛАВРЕНТІЙСЬКОГО КОНУСА ВИНОСУ (ПІВНІЧНО-ЗАХІДНА ЧАСТИНА АТЛАНТИЧНОГО ОКЕАНУ)
DOI:
https://doi.org/10.30970/min.74.07Ключові слова:
Лаврентійський конус виносу, граніт, польовий шпат, гляціальні відклади, Аппалачський орогенАнотація
Лаврентійський конус – це депоцентр гляціальних відкладів плейстоцену. Він був сформований неогеновою флювіальною системою, а згодом «захоплений» льодовиковим потоком Лаврентійської затоки. Породи Лаврентійського конуса виносу мають округлі згладжені поверхні, що свідчить про їхню міграцію від корінних джерел на значну відстань. Серед цих порід визначено граніт (за результатами мікрозондового аналізу, містить польовий шпат, кварц, слюду, епідот, хлорит, кальцит, магнетит, титаніт, циркон), метаморфізований граніт (містить сидерофіліт, кварц, олігоклаз, хлорит, карбонат, рудний мінерал) і кварц-карбонатну породу (містить кальцит, доломіт, кварц, альбіт, лужний польовий шпат, мусковіт). Граніт зазнав метаморфізації за умов зеленосланцевої фації регіонального метаморфізму: за хлоритовим геотермометром – від 239 до 294 °С. Виявлено одне зерно рідкісного мінералу гальгенбергіту-(Се) – водного карбонату (Се) Ca(Ce,La,Nd)2(CO3)4·H2O. Проаналізовано шляхи міграції Лаврентійського льодовика, який рухався на південний схід і був активний під час останнього, Вісконсинського зледеніння. Зроблено висновок, що корінним джерелом досліджуваних порід із Лаврентійського конуса виносу був Аппалачський ороген.
Посилання
Білик Н.Т., Білай В.П., Побережська І.В., Войтович С.П. Дослідження взірця породи з дна північно-західної частини Атлантичного океану (40°57′36″ N, 54°01′26″ W, 4865 м).
Світ наукових досліджень. Випуск 25: матеріали Міжнародної мультидисциплінарної наукової інтернет-конференції. м. Тернопіль, Україна, м. Ополе, Польща, 14–15 грудня 2023 р. 362 с. С. 321‒325. http://www.economy-confer.com.ua/full-article/5154/.
Finkl Ch.W., Fairbridge Rh.W. Encyclopedia of Sciences Series. https://www.springer.com/series/5898/editors.
Jambor J.L., Roberts A.C. New Mineral Names. American Mineralogist. 2004. Volume 89, p. 1826–1834.
Leng W., Dobeneck T., Just J., Aline G., Guillaume St-Onge, David J.W. Piper. Compositional changes in deglacial red mud event beds off the Laurentian Channelrevealsource mixing, grain-size partitioning and ice retreat. 2019. P. 1–2.
Mosher D.C., Piper D.J.W. Multibeam seafloor imagery of the Laurentian Fan and the 1929 Grand Banks landslide area. Geological Survey of Canada, Open File 5638, 2007. Poster.
Olejczyk P., Gray J. T. The relative influence of Laurentide and local ice sheets during the last glacial maximum in the eastern Chic-Chocs Range, northern Gaspé Peninsula, Quebec. Canadian Journal of Earth Sciences, 2007. 44 (11), 1603–1625.
Philibert G., Todd B.J., Campbell D.C., King E.L., Normandeau A., Hayward S.E., Patton E.R., Campbell L. Updated surficial geology compilation of the Scotian Shelf bioregion, offshore Nova Scotia and New Brunswick, Canada; Geological Survey of Canada. 2022.
Willams H. (edited). Geology of the Appalachian-Caledonian orogen in Canada and Greenland. Geology of Canada, 1995. no. 6. 101 p. https://caboxgeopark.org/wp-content/uploads/2019/02/GEOLOGY-OF-THE-APPALACHIAN-OROGEN-June-2015.pdf.
Yavuz F., Öztaş T. BIOTERM – a program for valuating and plotting microprobe analyse sofbiotite from barrenand mineralized magmatic suites. Computers & Geosciences. 1997. Vol. 23. N 8. P. 897–907.
Zane A., Weiss Z. Rend. Lincei. Sci. Fis. Nat., 1988. Iss. 9, pp. 51–56. https://doi.org/10.1007/BF02904455.
