ЗАКОНОМІРНОСТІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ І БУРШТИНОНОСНОСТІ ПРИП’ЯТСЬКОЇ ПАЛЕОГЕНОВОЇ ЗАПАДИНИ

Анотація

Уявлення про поділ Прип’ятської палеогенової западини в межах України на окремі частини змінювалися з накопиченням знань, які ґрунтувалися на результатах загального геологічного вивчення території та розшуків промислових покладів бурштину. Приклади районування території поширення покладів бурштину в регіоні знаходимо в працях М. Криницької, В. Мацуя, В. Мельничука, У. Науменко, В. Нестеровського, В. Шпирки, В. Яковлєвої та інших українських науковців-геологів. У пропонованій статті наведено міркування авторів стосовно закономірностей геологічної будови та історії розвитку регіону в палеогеновий період із метою обґрунтування підходів до стратиграфічного розчленування палеогенових відкладів, відображення масштабів їхнього розвитку й характеру утворюваних палеогенових структур. Перед епохою бурштинонагромадження з кінця пізньої крейди й до початку середнього еоцену територія досліджень та її облямування були областю денудації. За цей час сформувався складний ерозійний рельєф, який був успадкований наступною еоценовою трансгресією моря. Бурштин у надрах Полісся приурочений до морських відкладів палеогену (46,0‒23,0 млн років). Ними виповнені Прип’ятська і Дніпровська западини Балтійсько-Дніпровського палеогенового басейну, розташованого в південно-західній частині Східноєвропейської платформи. На підставі отриманих результатів і відповідно до геологічної будови Прип’ятську палеогенову западину розділено на три структурні сегменти ‒ Західний (на півночі Волинської та Рівненської областей), Центральний (у Житомирській обл.) і Східний (у Житомирській та Київській областях). З погляду палеогеографії на території Прип’ятського ранньоолігоценового седиментаційного морського басейну межигірської епохи виділено окраїнно-морську, внутрішньоморську та морську окраїнно-внутрішньоматерикову структурно-палеогеографічні області. У межах Прип’ятського бурштиноносного басейну виділено окремі бурштиноносні зони та бурштиноносні райони.