ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ БЕНТОСНОЇ МАКРОФАУНИ ПЛАТФОРМНОЇ УКРАЇНИ ПРОТЯГОМ ПІЗНЬОКРЕЙДОВОЇ ЕПОХИ

Анотація

Висвітлено особливості просторово-часового розповсюдження бентосної макрофауни (Bivalvia, Gastropoda, Brachiopoda, Echinodea) платформної України протягом пізньокрейдової епохи. Аналіз систематичного складу макрофосилій та їх таксономічної складової протягом пізньокрейдової епохи дозволяє констатувати тісний корелятивний зв’язок різноманіття її різних систематичних груп як в межах окремих регіонів платформної України, так і між спорідненими групами в межах більшої частини території дослідження. Максимальні значення систематичного різноманіття Bivalvia, Gastropoda, Brachiopoda, Echinodea спостерігаються у двох часових інтервалах: середній – початок пізнього сеноману, та пізній кампан – ранній маастрихт з чіткими корелятивними піками кількісних показників видів для всіх груп фауни протягом усієї епохи. Мінімальні значення систематичного різноманіття фіксуються протягом коньяка – раннього кампану. Чисельність, систематичне різноманіття, ареали існування основних бентосних груп макрофауни контролювалися, головним чином, типом субстрату, який залежав від характеру осадконакопичення. На початку пізньокрейдової епохи (ранній-середній сеноман) переважаючим було утворення силікатних порід, представлених пісками кварц-глауконітовими, галечниками та пісковиками, які сприяли утворенню твердого та пухкого субстратів. У туронський, коньякський, сантонський, кампанський та частково маастрихтський віки в осадконакопиченні суттєву роль відігравали процеси карбонатоутворення з накопиченням потужної товщі писальної крейди, вапняків та мергелів та формуванням мулистого та, частково, пухкого субстратів. На твердому субстраті, представленому піщанисто-гравійно-галечними та піщанисто-черепашково-детритовими відкладами, мешкало до 30% систематичного складу представників макрофауни. На пухкому субстраті, що складений піщанисто-вапнистими, піщанисто-мергельними, кременисто-піщанисто-карбонатними відкладами та моховатково-форамініферовими мулами, – до 65%, і лише близько п’яти відсотків – на мулистому субстраті, представленому форамініферово-пітонелово-коколітовими мулами. Закономірності латерального розповсюдження палеобіокомплексів відображено на картах територіального розподілу угруповань протягом пізньокрейдової епохи. З’ясування просторово-часових особливостей розповсюдження бентосних макрофауністичних комплексів платформної України протягом пізньокрейдової епохи є необхідною складовою частиною подальших біостратиграфічних побудов.