НОВІ ЗНАХІДКИ ДВОСТУЛКОВИХ МОЛЮСКІВ У КЕРНІ СВЕРДЛОВИНИ РОМАНІВСЬКА – 1 (ІНТ. 1685–1695 М) У БІЛЬЧЕ-ВОЛИЦЬКІЙ ЗОНІ ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПЕРЕДОВОГО ПРОГИНУ
DOI:
https://doi.org/10.30970/pal.55.7Ключові слова:
свердловина Романівська – 1, двостулкові молюски, середня юра, коханівська світа, Передкарпатський прогинАнотація
Стратиграфія перспективних в нафтогазовому відношенні юрських відкладів Передкарпатського прогину розроблена ще недостатньо детально з огляду на надзвичайно рідкісні знахідки макрофауни. Дотепер є окремі нафтогазоносні перспективні товщі, про стратиграфічну приналежність яких науковці жваво дискутують. Зокрема, це відклади коханівської світи, яка поширена в Більче-Волицькій зоні Передкарпатського прогину. За даними форамініфер, спор і пилку її вік визначено як тоар-бат. Тоді як більшість макрофауністів за двостулковими молюсками визначають вік коханівської світи як середня юра. Наведено нові дані про знахідки двостулкових молюсків з керну свердловини Романівська – 1, що розкрила юрські відклади в північно-західній частині Передкарпаття. Особливістю є те, що фауна з одного інтервалу (інт. 1685–1695 м) численна й вирізняється видовим різноманіттям. Деякі з визначених видів тут знайдені уперше. Проведено монографічне вивчення викопної фауни. Наведено опис шести видів двостулкових молюсків. Це: Cucullaea subdecussata (Goldfuss, 1838); Pinna buchi Koch et Dunker, 1837; Astarte pulla Roemer, 1836; Pholadomya cf. murchisoni Sowerby, 1827; Goniomya recta Pčelincev, 1927; Pleuromya balkhanensis Pčelincev, 1928. Одна форма визначена до роду (Goniomya sp.). На основі вивчення фауни двостулкових молюсків доповнено біостратиграфічну характеристику юрських відкладів. Це дало змогу палеонтологічно надійно обґрунтувати вік коханівської світи Зовнішньої зони Передкарпатського передового прогину як середня юра.
Посилання
Alth A. Wapien Nizniowski і jego skamieliny. Sb. Acad. Um. W Krakowie. T. 6. 1881. S. 26–37.
Agasiz L. Etuded critiques sur les mollusques fossiles Monographie des Myes. 1840. S. 123–187.
Dayczak-Calikowska K. Rozprzestrzenienie osadów najniższego keloweju na Niżu Polskim. Kw. geol. N 1. 1966. S. 74–87.
Greppin E. Description des fossiles du Bajocien superieur des Environa de Bale. Mem. Soc. paleont. 1896–1900. S. 25–24.
Goldfus A. Petrefacta Germaniae. Dűsseldorf, 1826–1844. Vol. 45. S. 47–84.
Koch et Dunker. Beiträge zur Kenntniss des norddeutschen Oolitengebildes und dessen Versteinerungen. Braunschweig, 1837. 76 s.
Moryc W. Budowa geologiczna rejonu Lubaczowa. Rocznik Polskiego Towarzystwa Geologicznego. N 31. Z. 1. 1961. S. 47–83.
Niemczycka T. Górnojurajskie osady bagienne w otworze wiertniczym Jarczów (Tomaszów Lubelski IG 1). Kw. geol. N 2. 1966. S. 339–349.
Niemczycka T. Stratygrafja oksfordu centralnej Lubelszczyzny w powiązaniu z profilowaniem geofizycznym otworów wiertniczych. Kw. geol. N 2. 1970. S. 332–343.
Quenstedt A. Der Jura – Tubingen, 1858. 552 s.
Roemer J. Die Fauna der AspidoidesSchichen von Lechstedt bei Hildesheim. Hannover, 1911. P. 76–140.
Siemiradzki J. Jura Naddniestrzański. Geologia ziem Polskich. T. 1. Formacje starsze do Jurajskich wlącznie. 1922. S. 489–493.
Sowerby J. 1812-1829, The Mineral Conchology of Great Britain. 1: 1812: 1-234; 2: 1818: 1-251; 3; 1821: 1-194; 4: ,1823:1-160; 5:1825; 1-168: 6; 1829:1-250, London.
Shainoga I., Leshchukh R., Hotsanyuk H. The Ukrainian Carpathians autochton – a new oil and gas exploration object. Nowe metody i technologie naftowej, wiertnictwie, eksploatacji otworowej i gazownictwie. Krakow, 2001. Р. 41–45.
Birkenmajer K., Myczynski R. Middle Jurassic deposits and fauna of the Magura Succession, near Szlachtowa, pieniny Klippen Belt (Carpathians). Acta Geologica polonica. 1977. Vol. 27. N 3. S. 388–400.
