СТРАТИГРАФІЧНО ВАЖЛИВІ ГРУПИ МІКРОФОСИЛІЙ У КАРБОНАТНИХ ВІДКЛАДАХ ВЕРХНЬОЇ ЮРИ: МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ У ШЛІФАХ
DOI:
https://doi.org/10.30970/pal.57.2Ключові слова:
верхня юра, форамініфери, тинтиніди, радіолярії, кальцитові диноцисти, зооспори, діагностика у шліфах, палеоекологіяАнотація
У регіонах палеопровінції Тетису відклади верхньої юри представлені карбонатними, переважно рифогенними утвореннями, які простягаються територією сучасної Європи і продовжуються на схід. Головною ортостратиграфічною групою для відкладів мезозою є амоніти, за якими створені різнорангові міжнародні біостратиграфічні шкали. Проте макропалеонтологічні рештки в конкретних розрізах часто відсутні або представлені спорадично і не демонструють повної стратиграфічної послідовності. Це стосується насамперед відкладів, які залягають на значних глибинах і досліджуються за допомогою буріння. Для їхньої детальної біостратиграфії великого значення набуває мікропалеонтологічний аналіз. Стратиграфія карбонатних відкладів верхньої юри ґрунтується на результатах мікрофаціального та палеонтологічного вивчення порід за повним спектром органічних решток. Для детальних біостратиграфічних, палеоекологічних і кореляційних побудов широко застосовується аналіз комплексу стратиграфічно важливих організмів у шліфах. Для верхньої юри ортостратиграфічними групами мікрофосилій є форамініфери, радіолярії, тинтиніди та кальцитові диноцисти. Їхня ідентифікація у карбонатних породах у більшості випадків можлива лише в тонких перетинах, де можна виявити внутрішні й зовнішні діагностичні ознаки таксонів. У статті висвітлено комплексну методику мікропалеонтологічних досліджень і наведено основні критерії діагностики у шліфах для форамініфер, тинтинід, радіолярій, кальцитових диноцист і зооспор водоростей. Надано загальну характеристику цих мікроорганізмів, описано умови їхнього існування і збереження. Наведено зображення перетинів таксонів, характерних для відкладів верхньої юри. Робота призначена для дослідників карбонатних відкладів, зокрема рифогенного комплексу верхньої юри, та може стати в пригоді під час навчання студентів геологічних спеціальностей.
Посилання
Анікеєва О., Іваніна А. Деякі групи органічних решток у рифогенних відкладах пізньої юри Українського Передкарпаття: поширення та діагностика у шліфах. Палеонтологічний збірник, 2023. № 55. С. 34-50. DOI: https://doi.org/10.30970/pal.55.4.
Жабіна Н. М. Форамініфери рифогенних утворень титону-беріасу південно-східного Криму : дис. канд. геол. наук. 1996. Інститут Геологічних наук НАН України. Київ.
Жабіна Н. М. Форамініфери родини Lituolidae з верхньоюрських відкладів заходу і півдня України. Збірник наукових праць УкрДГРІ. 2001. № 1–2. С. 88–101.
Жабіна Н. М. Форамініфери і тинтиніди як індикатори умов формування відкладів верхньої юри Українського Передкарпаття. Геологія і геохімія горючих копалин. 2004. № 3. С. 91–102.
Жабіна Н. М. Систематика і стратиграфічне поширення тинтинід верхньої юри – неокому Тетису. Збірник наукових праць ІГН НАН України. 2008. С. 87–92.
Жабіна Н. М. Біостратиграфія відкладів верхньої юри – нижньої крейди (оксфорд – валанжин) Українського Передкарпаття за форамініферами і тинтинідами : дис. д-ра геол. наук. 2011. Інститут Геологічних наук НАН України. Київ.
Borza K. The Upper Jurassic-Lower Cretaceous parastratigraphic scale on the basis of Tintinnidae, Cadosinidae, Stomiosphaeridae, Calcisphaeridae and other microfossils from the West Carpathians. Geol. Zbor. Geol. Carpath. 1984. Vol. 35. № 5. P. 539–550.
Flügel E. Microfacies of Carbonate Rocks. Analysis, Interpretation and Application. Second Edition. Springer-Verlag Berlin Heidelberg. 2010. 984 р.
Housa V. Ecological aspects of the evolution of calpionellids (Calpionellidae; Protozoa inc. sed). Atti II Conv. Int. F.E.A. Evolution of Calpionellids. Pergola. 1990. P. 357–363.
Krajewski M. Facies, microfacies and development of the Upper Jurassic-Lower Cretaceous of the Crimean carbonate platform from the Yalta and Ay-Petri massifs (Crimea Mountains, Southern Ukraine). Kraków : Wydawnictwa AGH. 2010. 255 p. (Dissertation Monographs 217).
Lakova I., Stoykova K., Ivanona D. Calpionellid, Nannofosil and Calcareous dinocyst bioevents and integrated biochronilogy of the tithonian to valanginian in the Western Balkanides, Bulgaria Geologica Carpathica. 1999. Vol. 50. № 2. P. 151–168.
Misik M., Rehakova D. Vapence Slovenska. I cast. Biohermne, krinoidove, sladkovodne, ooidove a onkoidove vapence. VEDA : Bratislava, 2009. 186 s.
Olszewska B. Microfossils of the Cieszyn Beds (Silesian Unit, Polish outer Carpathians) – a thin sections study. Warszawa : Polish Geological Institute, Special papers, 2005. Vol. 19. 44 p.
Olszewska, B., Matyszkiewicz, J., Krol K., Krajewski, M. Correlation of the Upper Jurassic– Cretaceous epicontinental sediments in Southern Poland and Southwestern Ukraine based on thin sections. Biuletyn Panstwowego instytutu geologicznego. 2012. № 453. Р. 29–80.
Rehakova D. Calcareous dinoflagellate and calpionellid bioevents versus sea-level fluktuations recorded in the West-Carpathian (Late Urassic/Early Cretaceous) pelagic environments. Geologica Carpathica. 2000. Vol. 51. № 4. P. 229–243.
Rehakova D., Matyja A., Wierzbowski A., Schlogl J., Krobicki M., Barski M. Stratigraphy and microfacies of the Jurassic and lowermost Cretaceous of the Veliky Kamenets section (Pieniny Klippen Belt, Carpathians, Western Ukraine). Volumna Jurassica. 2011. Vol. 9. P. 61–104.
Thodria V. Late Jurassic Paleobiogeography and foraminifera of Georgia (USSR). Revue de Paleontologie. 1988. Vol. Spec. № 2. P. 209–211.
Vasicek Z., Rehakova D., Michalik J., Petercakova M., Halasova E. Ammonites, aptychi, nanno-and microplankton from the Lower Cretaceous Pieniny Formation in the “Kysuca Gate” near Zilina (Western Carpathian Klippen Belt, Kusuca Unit). Zapadne Karpaty, ser. paleontologia. Bratislava: Geol. Ust. D. Stura. 1992. № 16. S. 43–57.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
