РОЛЬ ВЕНДОТЕНІЄВИХ ВОДОРОСТЕЙ У ФОРМУВАННІ НАФТОГАЗОГЕНЕРАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КАЛЮСЬКИХ ВЕРСТВ ЕДІАКАРІЮ ВОЛИНСЬКО-ПОДІЛЬСЬКОЇ ПЛИТИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.30970/pal.58.1

Ключові слова:

Волинсько-Подільська плита, калюські верстви, вендотенієві водорості, нафтогазогенераційний потенціал

Анотація

Відклади едіакарію південно-західного схилу Східноєвропейської платформи моноклінально занурюються на південний захід в напрямку зони Тейссейре-Торнквіста. Ці давні нашарування поширені в межах платформи від Чорного моря до Люблінсько-Підляського басейну, а їх товщини сягають понад 600 м. Для едіакарської товщі характерним є наявність нашарувань збагачених органічною речовиною, які мають глобальне поширення і є нафтогазогенеруючими породами для низки родовищ світу. На території України, зокрема в межах Волинсько-Подільської плити чорносланцеві відклади представлені калюськими верствами, товщина яких перевищує 90 метрів. Вони локально виходять на поверхню поблизу Українського щита та занурюються в південно-західному напрямку досягаючи глибин понад 4000 м. Породи представлені тонковерствуватими темно-сірими до чорних аргілітами, з підвищеним вмістом органічної речовини. Аргіліти та глинисті алевроліти складені загалом гідрослюдою і незначною кількістю каолініту та монтморилоніту з домішками кварцу, польового шпату й глауконіту. Органічна речовина порід калюських верств переважно представлена фрагментами водоростей Vendotenides та їх безструктурним детритом. Геохімічні дослідження цих порід були проведені з метою встановлення їх нафтогазогенераційного потенціалу. Дослідженнями були охоплені породи, як з відслонень, так і з глибоких свердловин. Вміст органічного вуглецю в породах калюських верств коливається від 0,15 до 0,89 %, часто перевищуючи 0,5 %, що дозволяє розглядати їх, як такі, що здатні генерувати вуглеводні. Дослідження ступеня термальної зрілості порід показали, що на території прилеглій до Українського щита вони є термально незрілими, на більшій частині дослідженої території по мірі зростання глибини залягання породи послідовно входять у зону генерації рідких та газоподібних вуглеводнів, а у прилеглій до зони Тейссейре-Торнквіста частині Волинсько-Подільської плити породи є перезрілими.

Посилання

Брацлавський, П. Ф., Шевченко, О. М., Кузьменко, Л. С., Веклич, Ю. М. Державна геологічна карта України масштабу 1:200 000, аркуші М-35-ХХVIII (Бар), М-35-ХХХІV

(Могилів-Подільський) (в межах України). Пояснювальна записка. 2008. Київ : УкрДГРІ, 206 с; карта – 9 листів.

Мєнасова А. Ш. Найдавніші водорості Подолії як каталізатор процесів фосфоритоутворення. Мінеральні ресурси України. 2019. № 1. С. 21–25. DOI: https://doi.org/10.31996/mru.2019.1.21-25.

Палій В. М. Унікальні палеонтологічні знахідки у відкладах венду та нижнього кембрію середнього Придністров’я. Геолог України. 2011. № 3–4. С. 85–88.

Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України у двох томах. Т.1: Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України. / Головний редактор П. Ф. Гожик. 2013. Київ : ІГН НАН України. Логос, 637 с.

Craig J., Thurow J., Thusu B., Whitham A. A., Butarruma Y. Global Neoproterozoic Petroleum Systems: The Emerging Potential in North Africa. Geological Society, London: Special Publications, 2009. 326 p. ISBN 978-1-86239-287-8.

Lindsay J. F. Supersequences, superbasins, supercontinents – evidence from the Neoproterozoic–Early Palaeozoic basins of central Australia. Basin Research. 2002.Vol.14. P. 207–223. DOI: https://doi.org/10.1046/j.1365-2117.2002.00170.x

Lonsdale M. C., Moore K. R., Webb L. C., Schildbach M., Livi K. J. T., Smith E. F. Ribbon-like compression fossils from the late Ediacaran Esmeralda member of the Deep Spring formation at Mount Dunfee. 2025. USA, Nevada: PALAIOS. Vol. 40, No 5. P. 131–140. DOI: https://doi.org/10.2110/palo.2024.027.

Pacześna J., Poprawa, P., Żywiecki M., Grotek I., Poniewierska H., Wagner M. The uppermost Ediacaran to lowermost Cambrian sediments of the Lublin-Podlasie Basin as a potential source rock formation for hydrocarbons. Przegląd Geologiczny. 2005. Vol. 53. P. 499–506.

Radkovets N., Kosakowski P., Rauball J., Zakrzewski A. Burial and thermal history modelling of the Ediacaran succession in Western and SW Ukraine and Moldova. Journal of Petroleum Geology. 2018.Vol. 41. P. 85–106. DOI: https://doi.org/10.1111/jpg.12694.

Radkovets N., Pavlyuk M., Yaremchuk Y., Koltun Y. Ediacaran organic-rich Kalus Beds of western Ukraine and NW Moldova: mineralogy, total organic carbon content and hydrocarbon potential. Estonian Journal of Earth Sciences. 2021. Vol. 70. P. 210–223. DOI: https://doi.org/10.3176/earth.2021.17.

Riding J. B., Pound M. J., Hill T.C.B., Stukins S., Feist-Burkhardt S. The John Williams Index of Palaeopalynology. Palynology. 2012. Vol. 36, No 2. P. 224–233. DOI: https://doi.org/10.1080/01916122.2012.682512.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-30