ЗМІНИ ФЛОРИ ТА РОСЛИННОСТІ РІВНИННОЇ УКРАЇНИ ПРОТЯГОМ ПІЗНЬОГО МІОЦЕНУ

Анотація

Наведено результати аналізу та узагальнення великого масиву палінологічних даних з характеристики відкладів верхнього міоцену рівнинної України, представлених морськими породами верхнього сармату, меотису та понту, а також їх континентальними аналогами – викопними ґрунтами єфремівського, іванківського, любимівського кліматолітів і глинами бельбецького, салгирського і оскільського кліматолітів. Проаналізовано ступінь охарактеризованості кожного верхньоміоценового стратону. Акцентовано увагу на недостатній палінологічній вивченості пограничних відкладів верхнього меотису та нижнього понту, певній неузгодженості стратиграфічної основи палінологічно охарактеризованих понтичних відкладів Одеського регіону, недостатньо повній палінологічній вивченості портаферського й босфорського горизонтів понту, а також на наявних на сучасному етапі досліджень проблемних питаннях кореляції різнофаціальних понтичних відкладів, які наразі не дозволяють деталізувати динаміку змін рослинних угруповань протягом понтичного часу. Обґрунтовано необхідність проведення додаткових палінологічних досліджень меотичних і понтичних відкладів України, а також їх континентальних аналогів з метою їх стратифікації та деталізації палеофлористичних реконструкцій. Простежено етапність розвитку рослинності протягом пізнього міоцену, визначено характерні особливості та відмінні риси кожного з простежених етапів. Визначено основні закономірності розвитку флори і рослинності рівнинної України наприкінці міоцену. Встановлено, що у пізньосарматський час найбільш яскраво проявилась перебудова складу флори і рослинності, яка почалася наприкінці середнього сармату. У складі рослинності зменшилася частка деревних порід, переважно за рахунок хвойних, а у рослинному покриві зросла кількість площ, зайнятих трав’янистими ценозами. Рослинність понтичного часу, за родовим та видовим складом деревних порід, була більш багатою та різноманітною, порівняно до меотичної, особливо пізньомеотичної. Простежено тенденцію поступового похолодання і аридизації клімату від середнього до пізнього міоцену, яка властива і для міоценового часу інших країн Європи.