ПАЛЕОНТОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СТРАТИФІКАЦІЇ НИЖЬОЮРСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ПЕНІНСЬКОЇ ЗОНИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ ЗА АМОНІТАМИ

Анотація

Найбільш поширені відклади юрської системи в українському сегменті Карпат зосереджені у Внутрішніх Карпатах, а саме у Пенінській зоні. Складна геологічна будова цієї структурно-тектонічної одиниці, що простягається вузькою смугою на понад 500 км (від Віденського басейну на заході до Румунських Карпат на південному сході), досі викликає дискусії серед науковців. На сьогодні науково обґрунтовано, що виходи юрських вапняків на її території представлені безкореневими тектонічними відторженцями, зміщеними далеко на північний схід від місць їхнього первинного корінного залягання. Найкращі виходи нижньоюрських утворень у межах цієї зони зафіксовані в околицях сіл Новоселиця, Приборжавське та м. Перечина Закарпатської області. Хоча в описах лейасу Пенінської зони різні автори зазначають наявність відкладів усіх ярусів нижньої юри, проте висновки щодо їхнього співвідношення, повноти розрізів, потужності, умов седиментогенезу та палеоекологічних особливостей ранньоюрського басейну потребують уточнення. Палеонтолого-стратиграфічні дослідження нижньоюрських відкладів Пенінської зони дають можливість обґрунтувати наявність стратонів Міжнародної стратиграфічної шкали – ярусів і хронозон: Alsatites liasicus, Arietites bucklandi, Asteroceras obtusus, Echioceras raricostatum, Uptonia jamesoni, Dactylioceras temicostatum, Harpoceras falcifer, Grammoceras thouarsense, та наведено стратиграфічне поширення характерних видів амонітів. Отримані результати уточнюють розчленування нижньої (лейасової) частини розрізу та дають підстави впевнено проводити міжрегіональну кореляцію. Виявлені амоніти мають значне географічне поширення і є характерними формами для багатьох регіонів Середземноморської палеозоогеографічної області. Результати досліджень слугуватимуть базою для відтворення історії геологічного розвитку регіону, кореляції виділених стратиграфічних підрозділів зі стратонами Західних та Південно-Східних Карпат, а також для виконання подальших палеобіогеографічних реконструкцій.