ФАЦІАЛЬНА ЗОНАЛЬНІСТЬ ВІДКЛАДІВ СИЛУРУ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО СХИЛУ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ РИФОВОЇ ФАЦІЇ НА ШЕЛЬФІ ПАЛЕОКОНТИНЕНТУ БАЛТИКА

Автор(и)

  • Наталія Радковець Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України; Львівський національний університет імені Івана Франка https://orcid.org/0000-0002-1770-6996
  • Юрій Колтун Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України https://orcid.org/0000-0001-9884-5957

DOI:

https://doi.org/10.30970/pal.57.1

Ключові слова:

силур, трансгресивно-регресивні цикли, зона кисневого мінімуму, мігруюча рифова фація

Анотація

Досліджувалися відклади силуру, які поширені в межах України (Волиносько-Подільська плита, Переддобруджинський прогин), а також за літературними даними проведена кореляція цих нашарувань з нашаруваннями на території Молдови та Румунії (Молдовська платформа). З’ясоване поширення відкладів силуру, закономірності зміни товщин, їх петрографічний склад, що стало основою для встановлення особливостей будови та локалізації рифової фації. З метою кращого відображення природи цієї фації пропонується дати їй назву «мігруюча рифова фація». Упродовж часу рифоутворення в силурі (пізній венлок – середній пржидол) вона змінювала свої межі, то розширюючись у бік брівки шельфу, то звужуючись у бік берега. Вирішальний вплив на поширення фації в межах південної шельфової околиці палеоконтиненту Балтика (західної околиці Східноєвропейської платформи) мали трансгресивно-регресивні цикли. Встановлено, що глибина води 100 м (верхня границя зони кисневого мінімуму) впродовж силуру (пізній венлок – середній пржидол) була межею між відкритошельфовою фацією, тобто осадонагромадженням глинистих мулів, збагачених органічною речовиною і рифоутворенням. Силурійська рифогенна споруда простягається на всій території досліджень від Чорного моря до кордону України з Польщею та Білоруссю, а далі до Балтійського моря.Це суцільне рифове пасмо довжиною ≈ 2300 км та максимальною шириною 150 м, межі якого як у розрізі (верхній венлок – середній пржидол), так і по площі зміщувались. Риф, який сформувався в силурі на південному палеошельфі Балтики має виразні аналогії з Великим бар’єрним рифом Австралії (розміри рифу, широта басейну, температурні показники, площі континентів).

Посилання

Ващенко В. О., Турчинова С. М., Турчинов І. І., Поліка Г. Г. Державна геологічна карта України масштабу 1:200 000, аркуш М-35-ХХV (Івано-Франківськ) Карпатська серія. Пояснювальна записка. 2007. Київ : УкрДГРІ, 150 с; карта – 4 листи.

Дригант Д. М. Нижній і середній палеозой Волино-Подільської окраїни Східноєвро- пейської платформи та Передкарпатського прогину. Наукові записки Державного природознавчого музею. 2000. Вип. 15. С. 24–87.

Різун Б., Павлюк М. Медведєв А. Кінах М. Силурійські поховані рифи Волино-Поділля в контексті перспектив нафтогазоносності. Геологія і геохімія горючих копалин. 2007. № 4. С. 5–25.

Demaison G.J., Moore J.T. Anoxic environments and oil source bed genesis. AAPG Bulletin. 1980. Vol. 60. P. 1179–1209.

Kaljo D., Martma T., Grytsenko V., Brazauskas A., Kaminskas D. Přídolí carbon isotope trend and upper Silurian to lowermost Devonian chemostratigraphy based on sections in Podolia (Ukraine) and the East Baltic area. Estonian Journal of Earth Sciences. 2012. Vol. 61. P. 162–180. DOI: https://doi.org/10.3176/earth.2012.3.03.

Lazauskiene J., Sliaupa S., Musteikis P., Brazauskas A. Sequence stratigraphy of the Baltic Silurian succession: Tectonic control on the foreland infill. Geological Society Special Publications. 2003. Vol. 208. P. 95–115. DOI: https://doi.org/10.1144/gsl.sp.2003.208.01.05/.

Olaru L., Brânzilă М., Ţabără D. Geological and palynological contribution to the Silurian from the north of Moldavian platform. Analele Stiintifice ale Universitatii “Al. I. Cuza” Seria Geologie. 2006. Vol. 52. P. 67–84.

Olaru L., Tabără D. Lithological and Palynostratigraphical correlations between Silurian Deposits from the Dnestr Basin (Podolia) and the North of the Moldavian Platform (Romania). Analele Stiintifice ale Universitatii “Al. I. Cuza” Seria Geologie. 2011. Vol. 57. P. 29–47.

Porębska E., Kozłowska-Dawidziuk A., Masiak M. The lundgreni event in the Silurian of the East European Platform, Poland. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 2004. Vol. 213. P. 271–294. DOI: https://doi.org/10.1016/j.palaeo.2004.07.013.

Radkovets N. (2015). The Silurian of south-western margin of the East European Platform (Ukraine, Moldova and Romania): lithofacies and palaeoenvironments. Geological Qurterly. 2015. Vol. 59. P. 105–118. DOI: http://dx.doi.org/10.7306/gq.1211.

Radkovets N., Koltun Y. Dynamics of sedimentation within the southwestern slope of the East European Platform in the Silurian-Early Devonian. Geodynamics. 2022. Vol. 32. P. 36–48. DOI: https://doi.org/10.23939/jgd2022.02.036.

Royer D.L. CO2-forced climate thresholds during the Phanerozoic. Geochimica et Cosmochimica Acta. 2006. Vol. 70. P. 5665–5675. DOI: https://doi.org/10.1016/j.gca.2005.11.031.

Torsvik T.H., Smethurst M.A, Meert J.G., Van der Voo R., McKerrow W.S., Brasier M.D., Strut B.A., Walderhaug H.J. Continental break-up and collision in the Neoproterozoic and Palaeozoic: a tale of Baltica and Laurentia. Earth-Science Reviews. 1996. Vol. 40. P. 229–258.

Verniers J., Maletz J., Kříž J., Žigait Ž., Paris F., Schönlaub H. P., Wrona R. Silurian. Geological Society, London.: In: T. McCann (ed.), The Geology of Central Europe. 2008. Vol. 1. P. 249–302.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-07