Політика щодо протидії плагіату
Видання «Вісник Львівського університету. Серія геологічна» приймає до публікації тільки оригінальні статті, які не були опубліковані раніше і не подавалася для публікації в інші журнали.
Статті у виданні перевіряються на наявність плагіату за допомогою програмного забезпечення StrikePlagiarism.com від польської компанії Plagiat.pl. Рукописи, в яких виявлено плагіат чи текстові запозичення без посилань на першоджерело, відхиляються редакційною колегією з метою подальшого з’ясування причин і обставин запозичень.
Плагіат перед публікацією. Редакційна колегія аналізує будь-який випадок плагіату по суті. Якщо плагіат чи текстові запозичення виявлено редакторами або рецензентами на будь-якому етапі до публікації рукопису, автора/авторів попереджують про необхідність з’ясувати: виявлений плагіат є дійсно запозиченням автора, чи навпаки – він належить авторові як його власність, але запозичений іншою особою і опублікований, тобто для рецензованої статті не є плагіатом. Якщо це не так, авторові пропонується переписати текст або зробити посилання на власне першоджерело. Якщо плагіат складає більше 40%, стаття може бути відхилена.
Політика перевірки на плагіат. Рукописи, в яких виявлено плагіат, оцінюється на підставі обсягу плагіату, наявного в рукописі: якщо плагіату менше 40%, рукопис відправляється авторам для доопрацювання змісту. При цьому авторова/авторам рекомендується переглянути текстові запозичення у рукопису та повторно подати статтю в новому варіанті рукопису. Якщо плагіату більше 40% – рукопис відхиляється без редакційного рецензування.
Відсоток плагіату розраховується за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також оцінюється редакційною колегією.
Плагіат після публікації. Якщо плагіат буде виявлено після опублікування, то редакційна колегія може прийняти рішення про відкликання (видалення) даного матеріалу із електронних ресурсів видання.
Автоплагіат. Редакція не підтримує надмірне використання автором окремих цитат і фрагментів інших його статей, хоча й не заперечує обґрунтоване помірковане використання їх з метою уточнення вербалізованої думки або доречного посилання на раніше здійснене й оприлюднене дослідження.
